Я подарую тобі зернину... те Сонце, що Маленьким назвали,
Воно буде нашим світлом до кінця відведеного життя,
І проросте міцним деревом, з гіллям в зе́лені, яскравим,
А ми з тобою станемо ґрунтом, світом, небом його щастя й буття.
Ти подаруєш мені впевненість, долю, любов і маленьку квітку,
Зігріту твоїми долонями і моїми молитвами до Бога,
Вона виросте, витягнеться, розцвіте, усміхнеться гарна й тендітна,
А ми з тобою станемо її садом, сонцем, затінком, життєвою вологою.
І присядемо колись в траві біля міцного дерева й чарівної квітки,
Виростуть вони на радість нам з тобою і нашій ясній долі,
Ми розсіємо в саду мабутнє, що любов несе світу,
Усміхнемось в цілунках старості, тримаючи знову долоньки в долонях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619886
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2015
автор: Tetyana_Shulga