Уже сміялися гаї
жовто-багряно,
І обзивались журавлі –
а в серці рани.
Чекав далекий довгий шлях
їх невідомий –
Не будуть пастись на полях,
не будуть вдома…
І проводжала осінь їх,
з дощем неначе,
Вони ж пливли в височині –
а серце плаче…
А сонце шлях їм осява
в краї далекі,
Сумує-журиться трава:
Їм так нелегко!
Тяжкий-гіркий розлуки смак –
хто пив, той знає,
А серце рветься за всіма –
весни чекає.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619895
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.11.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)