Я Тінь! – сказала тінь.
Я можу виростати!
Ч можу кого хоч
зненацька налякати!
Я можу спокій дать.
Я можу бути злою,
бо я сестриця дню,
але дружу із тьмою.
І швидкості моїй
позаздрить навіть вітер.
Могутніша за всіх
лиш я на цьому світі!
Послухав День ясний і їй відповідає:
Без світла ти – ніщо,
Тебе зовсім немає.
Тебе зупинить тьма,
Без сонця пропадаєш.
Залежна від усіх,
А гордо розмовляєш.
Яке з тебе добро?
І користі немає.
Твій темний силует
усім лиш заважає.
Задумалася Тінь:
«Невже я непотрібна?
Невже це справді так?
Невже така нездібна?
Але ж у давнину, -
одразу пригадала, -
години визначать
лиш я допомагала…
Так, так, хвали себе,
Але не зазнавайся,
А місце своє знай!
І ближніх не цурайся!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619944
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 10.11.2015
автор: Лана Мащенко