Золота пора
Мов цариця, пора золота
Одягнула наряди жіночі.
Волошкова кришталь-висота
Запорошила чарами очі.
Кучерявляться білі хмарки,
Павутини гаптують на скроні,
Догорають осінні квітки,
Перст мережить талан на долоні.
Із бездоння струмлять небеса,
Ясне сонце чуть-чуть пригріває,
Полонила зваблива краса,
Покохатися всіх закликає.
Відлітають тривожні стрижі,
Плинуть високо сім’ями гуси...
Скоро сонце дійде до межі,
За якою сніг вішає буси.
В різнобарв’я укрились сади,
І гаї, і ліси, і поляни.
Кінь напивсь у ставочку води,
А назавтра запрігся у сани.
10 листопада 2015 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619978
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.11.2015
автор: Микола Паламарчук