Я римую тебе у розширених моїх зіницях,
коли подих зриває всі межі твоєї інтимності.
Я вдихаю тебе і твій запах мені буде снитися,
твої очі і губи, і шкіра у колір невинності.
Я торкаюсь тебе - і мурашки твоєю шкірою.
Я їм заздрю і їх з тобою надмірній близькості .
Я не вірю тобі - я у тебе безмежно вірую!
Ми так високо вдвох , а довкола, чомусь, так низько всі.
Кожен день закипає в мені, а у тобі - топиться.
Я також там на дні буду, певне, колись захований.
Але поки по небу сонце так спрагло котиться,
не боятимусь вибухів бурь твоїх, злив і повеней.
Бо далеко десь там, вже на станціях наших потягів
ти в мені, я в тобі загубились надовго подумки.
Нас не знайде ніхто поки відблиски наших поглядів
так шалено і палко цілують небесні родимки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620012
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2015
автор: Любомир Винник