перони-вокзали

здрастуй,  осінь  під  Ніно  Катамадзе
і  кохання  по  Маяковському...
кава  в  пластику  одноразовому
і  -  хоч  холодно!  -  тане  морозиво...

я  зійшов  не  на  тому  вокзалі,
спаливсь  на  "стоп-крані",
насіння  лузав  в  газетку
(якогось  міста  
занотовані  вісті)
і,  врешті  став  трафаретом:
мене  прикладають  до  тіла,
у  більшості  ледь  уміло,
але  не  менш  відверто
мої  компостують  білети
(пом'яті  у  жмені,
забуті  в  бездонних  кишенях)...

а  в  мене  джаз  нетривалих  станцій,
а  в  мене  блюз  осінньої  ночі...
сто  разів  за  сто  днів  прокидатись
одиноким...

крок  у  осінь  -  вагонні  протяги,
що  рахують  зустрічні  потяги...
мене  точно  внесуть  на  мапу,
і  на  повід,  як  дивну  мавпу,
продадуть  на  дешеві  кадри
(у  весільному  фотоальбомі
з  редактором  хтось  у  змові)  -  
листопадові  мандри...
так  беруть  у  облогу  перони
переповнені  смутком  вагони...

просто  осінь  під  Ніно  Катамадзе,
а  рефлекція  точно  з  Бродського:
я  лишусь  на  самотній  станціїї,
щоб  свого  дочекатись  порожнього...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620025
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2015
автор: Андрій Люпин