Для тебе буду тільки миттю,
одною миттю в довгому житті,
наче світанок, або вечір милий,
що швидко наступив та зник кудись.
А може так і я для тебе зникну
одного разу, але не тепер:
ніщо у світі не триває вічно,
а почуття міняються як вітерець.
Міняються неначе вільний вітер,
який із гір у море полетів,
та якщо поміняється погода,
назад у гори вітер поспішив.
А поки що на тому вітрі
ми стоїмо і віє він у житті:
навколо берег тільки й море,
удалину від нас летів.
Куди після тої миті полетить він
відчути, але ненадовго нам
і не залежить від нас сила вітру,
і льоту не впливатиме далечина.
Терзає вітер нас на простогоні,
не залишає у спокої він ні на час,
але якщо його нам не спинити,
давай силу його візьмем для нас.
Нам вільний вітер допоможе
переживати бурі в серці і сніги,
адже якщо надворі його сила,
то можна додавати свою із душі.
Нехай летить собі із братом,
змагається: а хто швидкий?
У морі і житті в нас буде вітер,
а з ним ще погляд ніжний твій.
Анімація із інтернету.
9.11.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620050
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.11.2015
автор: Светлана Борщ