Ви мертві вже давно ,душі немає,
немов родили вас в одній брехні
обрали ви собі цей світ без раю
наказуєш йти вперед мені....
Ходи! Махну тобі, вперед рукою ,
ходи я звик уже давно
дивись тіла пливуть у низку рікою,
а душі падають на дно...
Давай приляжимо на жар поспати
на зорепад подивимось разом
Зірки вбивають нам не привикати
мішають душі наші із багном.
Тут будуть завжди жити мої внуки,
ти головне це сволоч памятай,
тебе чикаєють вічні муки,
а ми відправимось з братами в
рай...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620051
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2015
автор: Pastych