Світ не раз вже обпалював груди,
Не роби мені боляче, ні,
Як це важко - устати й забути,
Пам'ятаючи - всі ми живі.
Не роби мені боляче! Знаєш,
Як тремтіло не раз у очах,
Як горіло усе, що кохаєш
Серед щему, по ночах, у снах...
Ми ранимі, усі до одного,
Коли б'ють монолітним мечем,
І ніякі хранителі Бога
Не врятують, коли потече.
Синій біль по протоках душевних,
Біла кров, як безколірна ртуть,
Як ударять так сильно і ревно,
То легені повітря не п'ють.
Не роби мені боляче, прошу,
Прошу ласки і жменьку тепла,
Я із болем прожити ще зможу,
А без тебе - не вірю, дарма...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620053
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.11.2015
автор: Невідомська Вікторія