Тишо – чернице, з очима чорничними.
Згасай в мені тихо - не ріж не печи.
Росою, струмками стечи по плечі
І станься водою криничною.
Бо хто тебе вип'є тепер як вино?
Тишо, чорнична, - ти наче покута.
По груди, по серце мені твої пута,
А ти все мовчиш. А тобі - все одно.
Вікна ще дихають, світять і марять ше.
Теплими, восково, вилились пасмами,
Просто на шкіру й печуть у зап’ястя. Ми
Знову розділені тишею вищою.
2013р. тетяна рибар
фото з інтерненту
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620070
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2015
автор: isabel