Нам з тобою прощатися час,
як не шкода, та я покидаю.
Мій життєвий каркас, оболонка з прикрас,
вже розбита, а я й не благаю.
Не чекаю прощення, не сприймаю скорботи,
всі забудуть про мене, іншим байдуже хто ти.
Я прошу лиш одного, якщо знайдеться час,
напиши хоча б слово, хоч дрібницю про нас!
Я навіки залишусь, у тебе в думках,
на папері застанеш, мене у крапках.
Ти побачиш мене, восени — жовклим листям,
що весни я в промінні, яскравім - барвистім.
І як тільки захочеш зустрітися знов,
я чекаю на тебе, скрізь тумани - вітри,
все що треба тобі, написати, як гірко без мене, плинуть роки!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620202
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 11.11.2015
автор: Финский