Скоро, пройде ще один метушливий рік
Самотнього, ковдра не гріє, коли за вікном падає сніг.
Миколай не прийде, а сани, на жаль, покрила іржа
З таким на́строєм до мене приходить двадцята зима.
Осінь, у повітрі, завжди приносить меланхолії присмак
І моя мрія, між дощовими хмарами десь зависла.
Але я, до кінця, буду чекати тріумфальну веселку
Поки промінь в душі остаточно не меркнув.
Літом, хотів би закоханим дивитись на зорі
Відчути смак справжнього щастя, а не фальшивої сої.
Я не з тих, хто тобі завтрашній день легко пообіцяв
Але по всім дорогам разом би йшли, до кінця.
Весна мені скаже, усміхнись юначе, тобі так мало літ
Ще розтане на її холодному серці той лід.
От побачиш, вийде ще сонце з-за хмар
От побачиш, ти знайдеш там те, що шукав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620208
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.11.2015
автор: Байз