Ти замети, зацілуй, заховай ті кляті сліди
Хай вітряний день візьме блуд і до завтра не стане.
Листя втікає крізь патла і пальці сухої верби...
Хтось став на коліна згортати його рукавами
Вони божевільні, а може лиш вільні, аби
Збирати ті дні поміж листя, як хліба окраєць,
У мокрім асфальті забуті сліди. Але ж ми?
Ми осиротіли, ми тіло, ми тінь, що у танці...
Снить жовтий день, животіє і стулює дні,
І марить ночами і мне свіжовитканий ситець.
Вигойдуй мене, теплий вітер вигойдуй мені -
Зцілуємо сніг, ніби мить, із калинових китиць...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620212
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.11.2015
автор: Оля Бреславська