Гіркотою пекучою час мені давить на горло.
Друг, котрий ліпший — став нестерпно-ніким.
По тілу мереживом поплелися зморшки...
Ні. Приверзлося. Так просто химерно падає тінь.
Під шкірою білою пульсує у синіх артеріях
Артеріальна скорбота за всим не живим.
У мене душа — сонцем спалена прерія,
Де більше немає місця ні своїм, ні чужим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620285
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2015
автор: Олька Оленька