А люди різними бувають.
одні веселі ,інші мовчазні.
Одні із радістю приймають
Всі важкості, і тягнуть їх самі
Бувають й ті, що вихваляють,
себе мов точений мідяк.
Ох, его своє полюбляють,
самі ж, як грижений будяк.
А ще бувають ті, що окриляють
Хоч ні, та що ж це я кажу.
Вони ці крила мовчки Вам вручають
Не кажучи про ту межу
Де треба буде зупинитись,
Чи де вклонитися до ніг.
Лиш просять вірити й молитись,
І дарувати іншим сміх.
І ти летиш,мандруєш,щось шукаєш
І зустрічаєш різних знов людей.
Серденько своє іншим відкриваєш.
І не приховуєш той блиск очей.
Та раптом буря, грім, штурвали
Подряпини, розбита вщент душа.
Тебе мов лист із дерева зірвали
і кинули у прірву як пташа.
Ти схлипуєш а може лементуєш
Ти просиш янгола допомогти
І чорним кольором вже світ фарбуєш
Незнаєш що робити, як іти
Аж тут рука поради, хто це?
Це янгол. Точно! Як же так
почув моління це пророче
І тут, як тут, який мастак..
І знову ти окрилена, літаєш
Роповідаєш казку із життя
Я знаю точно, зараз запитаєш
Чи точно янгол це? А чи брехня..
Ну що ж. Я щиро повідаю-
Все ж різними бувають люди!
Та знайте, ті що окриляють
Це янголи земні.
Вони повсюди!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620365
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2015
автор: Альонушка