Не треба копатись в моїй голові,
Не йдіть в мою темряву, прОшу.
Там купа голок заховалась в траві,
Там тягну свою важку ношу.
Там порожньо дуже, лиш ехо і я,
Блукають кістляві примари,
Як добре, що світла моя голова
Ховає від світу ці чари.
Там холод і біль, і закрите вікно,
Яке вам не можу відкрити.
Я мовчки там питиму біле вино,
Й крізь скло буду світло ловити.
Рожева помада, усмІшка ясна,
Блакитні привабливі очі...
Але всередині кривава війна,
З якою все борюсь щоночі.
Ми вирвемось звідти, у мене є я,
Є сила і віра у Бога,
А завтра встановлю в душі ліхтаря
І стане світліша дорога...
(с) козачка Сніжана
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620439
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2015
автор: Сніжана Репеченко