Її серце для нього – порожня кімната,
Де нема ні любові,ані образів.
Де на вибитих вікнах вмонтовані грати
А на стінах не Образи - "плями масні"!
Отим "плямам" молилась вона, коли вперше
Розривалось серденько-пташатко, в друзки!
Він запевнив - їй варто злетіти! Уперше ж…
...Не вдалось. Помарніла без хліба й води.
Сиротою...ні криків, ні серця-пташати.
На підлозі ж обмануті дикі пташки…
Їм не вперше грудьми ударятись об грати,
Не в новинку! Та вкотре, наївно… в пастки…
Мала віру,що взявся їх підлікувати,
Пам’ятає напились востаннє води.
Спорожнілі, наївні кімнатні пернаті!
Вони так й не навчились минати пастки.
Її серце для нього – порожня кімната,
А з очей визирають ті спраглі пташки…
Вони теж й як вона– не зуміли крізь грати…
Її серце – пташатко щоднини в друзки...
...
Вони так й не навчились минати пастки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620485
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2015
автор: Христина Рикмас