Кімната

Її  серце  для  нього  –  порожня  кімната,
Де  нема    ні  любові,ані  образів.
Де  на  вибитих  вікнах  вмонтовані  грати
А  на  стінах  не  Образи  -  "плями  масні"!

Отим  "плямам"  молилась  вона,  коли    вперше
Розривалось  серденько-пташатко,  в    друзки!
Він  запевнив  -  їй  варто  злетіти!  Уперше  ж…
...Не  вдалось.  Помарніла  без  хліба  й  води.

Сиротою...ні  криків,  ні  серця-пташати.
На  підлозі  ж  обмануті  дикі    пташки…
Їм  не  вперше    грудьми  ударятись  об  грати,
Не  в  новинку!  Та  вкотре,  наївно…  в  пастки…

Мала  віру,що  взявся  їх  підлікувати,
Пам’ятає  напились  востаннє  води.
Спорожнілі,  наївні    кімнатні  пернаті!
Вони  так  й  не  навчились  минати  пастки.

Її  серце  для  нього  –  порожня  кімната,
А  з  очей  визирають  ті  спраглі  пташки…
Вони  теж  й  як  вона–    не  зуміли  крізь  грати…
Її  серце  –  пташатко  щоднини  в    друзки...
...
Вони  так  й  не  навчились  минати  пастки.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620485
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2015
автор: Христина Рикмас