Спали прим’яті в тиші трави,
А на небі – зірки, зірки…
Біля річки, де берег правий,
Верби товпилися роки.
А під ними – денна тривога,
Хвиля в річці ледь плюскотить,
Ба, лебедика чарівного
Все боялася розбудить.
Спала поряд із ним лебідка,
В неповторній своїй красі,
Пугач десь обзивався зрідка –
На вербу раптом пересів.
Турбував він тривогу й верби,
Врешті крик його потонув.
Скільки ж виникне різних версій
Про той крик і ніч чарівну.
9.09.2013.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620560
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 12.11.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)