Між сьомим небом вешталась печаль,
Із хмарок свої ніженьки гойдала.
Тобі мене вже й крихтоньки не жаль.
А я собі такого нагадала!..
Між сьомим небом був колись наш дім,
Там ті ж картини висять, гобелени.
Я любленочка твоя!..Річ...Лиш в тім,
Що замість нас живуть там манекени.
Між сьомим небом каву ти варив,
А інколи! Так смішно падав в хмари!
Та ти ж мене!..По справжньому любив!
Але повівсь чомусь на її чари.
Закрила в домі двері. Всі ключі
Залишила маленьким Янголятам.
Ти ходиш в той будиночок вночі?..
Ти в раз останній... Зможеш обійняти?.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620713
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2015
автор: Відочка Вансель