Чи я ж тебе до неба долюблю?
Чи до тих зір, що падають в долоні?
За тебе щохвилиноньки молю,
Щоб якось перетнулись наші долі.
Чи я тебе люблю аж до долівки
Небесної. Не знаєш де вона?
Це хтось діравив небо і нашивки
Робив із срібла-золота до дна.
І вийшло звичне небо. Напіврай.
Це хтось вночі включає тільки лампи.
Чекаю там на тебе. Погукай...
Це ж серця туконять вірші-куранти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620722
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2015
автор: Відочка Вансель