Бреде Весна закутана в хустинку.
Пухову шаль їй видала зима
І кинула під ноги на стежинку
Холодний лід, такий неначе з скла.
Іде босоніж згорблена дівчина.
Від болю тільки сльози капотять.
Сповзла вже хустка з голови на спину,
І рученята стали замерзать.
Аж ось снігур завів прощальну пісню.
Синичка сіла гості на плече
І одягла із котиків намисто,
І проясніло у Весни лице.
Вона довкола глянула з-під лоба,
А сніг від її сліз давно розтав,
І у мережку вбралася дорога,
Лиш під ногами лід хтось притоптав.
Всміхнулась мило і пробивсь підсніжник,
Березка вмить сережки одягла,
Заворкотав малий струмочок ніжно,
Розколихав шпачок верби гілля.
Зазеленів на голові віночок,
І брошкою засяяв первоцвіт,
На сукні виріс молодий листочок -
Весна радіє і радіє світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620746
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 13.11.2015
автор: Лана Мащенко