Коли замовкнуть голоси,
коли на щічці від сльози
залишиться солоний слід,
і важкий міх минулих літ
налипне наче мокрий сніг...
Ти переступиш мій поріг.
Мене врятуєш від біди.
Ти...
Коли я втомлено впаду,
опори й сили не знайду.
Коли у відчаї слова
закінчаться, а голова
болітиме від намагань
не перейти можливу грань...
Ти сильну руку простягнеш.
Ти допоможеш, і знайдеш
до щастя втрачені сліди.
Ти...
Коли я знов скажу: здаюсь...
у сірий знову одягнусь,
забуду вірші та пісні,
розмови довгі й голосні,
і знову втрачу щирий сміх...
Ти зможеш, краще за усіх!
Притиснеш ніжно...до стіни...
Торкнешся до душі-струни...
І зазвучить на всі світи!!!
І це почуєш тільки ти...
Так...тільки Ти...
© Юлія Сніжна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620866
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2015
автор: Юлія Сніжна