(притча про двох хворих)
„16 Ваші ж блаженні очі, що бачать, і вуха ваші, що чують,
17 бо істино говорю вам, що численні пророки і праведники
бажали бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви
чуєте, і не чули.“
(Новий Завіт, Євангеліє від Матфея, глава 13)**
Лежали в лікарні в палаті одній
дві хв́орії тяжко людини.
Один під вікном, інший – біля дверей,
де темно було навіть в дн́ину.
Один безперервно див́ивсь у вікно,
другий – лиш в облуплені двері.
Останній дізнатись хотів все одно,
що коється нині надв́орі.
З готовністю перший йому розпов́ів,
що діється там за віќонцем:
Там р́ічечка тиха і кілька містків,
з води віддзерќалює сонце.
По синьому небу хмар́ини пливуть,
немовби ов́ечки світленькі.
Сидять там риба́лки, худобу пасуть,
з он́уком гуляє старенька…
І так кожен день – про кота чи про ліс
вів р́озповідь той неухильно.
А другий сусід все марн́ішав і кис,
та з́аздрив йому дуже сильно.
Він мучився зл́обою, заздрість росла,
зсередини жаба душ́ила…
Не міг зрозум́іти, в чому тут була
не-спра-вед-л́и-во-сті сила.
Аж ось співпал́атника приступ схопив,
забр́акло вже сил розігнутись.
Він став задих́атись, синів і хрипів,
до кнопки не міг дотягнутись .
Міг вільно натиснути кнопку сус́іда
й покликать сестру милос́ердя.
Однак, не нат́иснув, лежав як „месія“***,
аж о́чі закрив спересердя.
Уранці сестр́а до палати зайшла –
змінить за поќійним білизну.
Сусід попрох́ав і вона помогла
здійснити омріяну тр́изну****.
Коли ж у вікн́о той нарешті поглянув,
узрів він карт́ину сумну.
І чуть не зомл́ів, бо (о Боже!) побачив –
глуху височ́енну стіну!
Сусід в потряс́інні сестрі розповів
про ліс, як із казки, і р́ічку,
бабусю з онуком і двох рибаків,
що рибу ловили в пот́ічку…
„Якби ж то він ба́чив!“ – сказала сестра,
„Сліп́им все життя залишався“.
„Нав́іщо ж тоді?!...“ – хворий лиш прошептав...
„Та вт́ішити вас він старався…“
листопад, 2015, Миколаїв
* Переклад твору Світлани Копилової „Окно“: http://the-fasol.com/page_sound.php?id=88088.
** В моєму перекладі, першоджерело: http://days.pravoslavie.ru/Bible/B_mf13.htm
*** Месія – посланець божий (в іудейській і християнській релігіях), який ніби має з‘явитися для врятування людства від зла. У перекладі цей термін вжито у протилежному розумінні, а тому його взято в лапки.
**** Завершальна частина поховального обряду у стародавніх слов‘ян, що складалася з поминальної учти, військових ігор і різних змагань. У перекладі цей термін вжито у розумінні зміни місця розташування хворого в палаті, тобто переселення на ліжко покійного.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620914
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 14.11.2015
автор: Олександр Мачула