Десь в тиші цій німій
осінньо-полино́вій
щось зблисне загадково...
Пахуче так! Бузково, -
це мій
останній літній вірш...
На сонці розімлілий,
від вітру розпашілий!
Засмаглий, захмелілий...
Якби ж
він знав, що сотні слів
вже заплітав не раз
хтось в стиглі грона фраз...
Й губивсь в узорах час
цих снів,
що намалюють рими
в тон радості, чи смутку
й світ почуттів так чутко
в рядків постане жмутку
зримо.
...Не знав про це мій вірш...
Він в образах летів.
У мріях пломенів!
...До зір усе хотів -
у виш....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620953
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.11.2015
автор: Мар’я Гафінець