В людському мозкові є щось таке від ката.
Гуляє помста, молотком по скронях лупить.
І хто чи що цей гул зупинить чи притупить,
Ворожість, ненависть зіб'є із циферблата?
В людському мозкові – насіння «убивай».
І, схоже, сходять його паростки потворні,
Гострять серпи ділки, в яких судини чорні,
Зібрати хочуть свій кривавий урожай.
В людському мозкові так мало доброти,
Так мало сонця, барви й запаху любові.
Вулканять нерви, просять: «Крові, крові, крові!»
Палають очі і гримасяться роти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620960
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)