Я давно на тобі вже поставила хрест.
Сколотила із двох закривавлених слів.
І віддала щоб ти його на гору знес.
Та ти навіть підняти його не зумів
Я тебе обрамила давно в небуття
"Не видумуй,нічого тобі не обіцяв"...
Засадила суцвіттями всі ті місця,
де ти серце по часткам у клітку складав.
Дорогу до тебе закрила.Не можна.
Піддослідний кролик,бездушна мов щур..
За що ти знущався на стільки безбожно?
Я - цегла,з якої вибудував мур..
Залишила давно вже це поле бою.
Білий стяг на пам"ять тобі на вікИ
Озирнись, осягни , я склала всю зброю
на горі ,де і хрест, поскладала в ріки.
І веселку ,і небо знебарвила вмить,
відпустивши в провалля надії-птахи
Все зібрав і у попіл жбурнув -хай горить
Поясни наостанок,чому ти такий?..
15.11.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621113
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2015
автор: jess