Хмарками мрії зубожілі
Пливуть долиною примар.
Де Забуття керує Часом,
Який заснув під гнітом чар.
А мрій не так уже й багато.
Вони – з реальності плоди.
Чому ж їх доля оминула?
Чому потрапили сюди?
Вони крізь терни продирались
В епоху слави глупоти.
Їм було важко через бідність
Своєї цілі досягти.
О, мрії, підійдіть до трону,
Де час дрімає вже віки.
Ви варті віри і визнання!
Зламайте Забуття замки!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621255
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.11.2015
автор: Лана Мащенко