Не вистачає ні свічок, ні сліз,
Щоб відридати всіх погиблих рАзом.
А кат все більш вгризається у кість,
Бо захворів невиліковним сказом.
Як не війну "влаштує" то теркакт
Біду він сіє по цілому світі,
Мабуть зложив з дияволом контракт,
Він віднімає в людства право-жити,
Ну що він-всемоутній, що ніхто
І досі не зумів його здолати?
За буйство шизофреника, пощо,
Всім світом тесемо важку розплату?
То вже невіликовно. То вже рак,
Що метастази розійшлися спрУтом*.
Цього позбутись можна тільки так:
Рак має в землю йти разом із трупом!
СПРУТ*-восьминіг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621268
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.11.2015
автор: Наталя Хаммоуда