промениться твоя динаміка,
завороженість рухів звична,
сонце пише по тіла кераміці,
і так твориться наша містичність
і ми глибшаєм з кожним видихом
западаючи в передніжності
ми знаходимо з себе виходи
і повернемось зовсім іншими
одне одним одухомянені
світложивлені, теплозцілені,
затуливши собою рани,
ми зачнемо урешті цілісність
запалаєм новими тонами
попід лагідним зором Лелі,
ласку сіючи анемонову,
на ранковій леваді постелі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621287
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 15.11.2015
автор: Віталій Стецула