[u] [b](....з вірою в Поета)[/b] [/u]
[i]...а до тебе буває знову
прилітають північні сови
і крилом огортає втома,
опустившися на плече...
Чорна ніч заглядає в душу.
Страх важкий мрію ніжну сушить,
що вже з місця вона не зрушить!
...І безсилля, як ртуть, пече....
Ти ж вглядаєшся їм в обличчя.
Підпускаєш страхи ті ближче,
щоб зловити холодну тишу
і зігріти на мить в руках....
Що ці муки пекучі значать? -
що живе твоє серце! ...наче....
Що ще можеш! ...хоч й час твій скаче
неприкаяно по шляхах.
Але думкою в'яжеш вперто
ти непевність до блиску стерту,
накладаєш на відчай вето, -
ціль знайдеш для своїх натхнень!
Опівнічне зло все ж відступить.
І годинника стрілка купить
(хоч і сон твій сьогодні згубить...)
за мить болю один ще день.
Ніч минає... Її не бійся!
Бійся спокою і затишшя,
що твій дух так солОдко кришить
на пісчинки дрібних бажань.
Хай вітри міць гартують, мужність
не для битв метушнИх-порожніх -
для з собою і світом справжніх
життєстверджуючих змагань![/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621359
Рубрика: Присвячення
дата надходження 15.11.2015
автор: Мар’я Гафінець