[i]Бог шельму мітить
(народне прислів‘я)[/i]
Дорогою юрба людей брела
і кожен з них тяжкого ніс хреста.
Йшли довго, капав піт з чола
й спливла позаду не одна верста.
Та поміж них хитрюга був один.
До лісу він тихенько завернув
і там свого хреста укоротив,
щоб менше плечі хрест йому тягнув.
Він радо подорожників догнав,
з легкою ношею все ж веселіше йти.
Та тільки одного хитрун не знав –
такому недалеко й до біди.
Ущелина розрізала їх путь
і кожен зверху положив хреста.
Як по містку ніс кожен свою суть,
окрім одного хитрого хлюста.
Хрест виявився надто вже малим,
та вибрав жереб сам хитрун такий.
Ніхто хрестом не поділився з ним
й тебе спасти не може хрест чужий!
Такі хрести не жалують нікого
і кожен з нас проходить лісом тест,
бо лиш Всевишній відає, для чого
несеш ти нібито тяжкий занадто хрест.
15.11.2015, Миколаїв
[i]* За мотивами твору Світлани Копилової „Хитрец“[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621427
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.11.2015
автор: Олександр Мачула