Пливе осіннє павутиння
В прозору далечінь полів,
Неначе хтось йому звелів
Піти до іншої святині,
Молитись там, де люди босі
Ідуть нечутно по траві,
Де гарні всі і всі живі,
Бо там не починалась осінь,
І гарно – не сказати як...
А тут лягає вранці іній:
За комір дихає зима –
Від неї вороття нема...
І колір неба дуже синій,
А з неба падає не сніг,
А золото до наших ніг:
Це осені дари для нас,
Щоб втішити хоча б на час!
Щоб не цуралися вже ми
Скупої,
мертвої,
зими...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621479
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.11.2015
автор: Konst