не чіпай її серце, зігріла, під ковдрою руки
не торкайся навмисно до губ і чола
уві сні лазуревім твоє дихання,-справжнії муки
той цілунок криштальний і знову той біль,-підвела
близько світла не стій, не дивися так зірко на рани
голуб мира не спить хоронить її світ від думок
шелестить чуєш вир, то бігборди летять, амальгами
в її тіло кладуть ізоморфний сріблястий місток
йди до неї у тінь, поруч в ній розцвітай у зіницях
колихайся лелій усміхайся радій не торкнися
непомітним ввійди у сітчатки прозорості сплав
її очі мовчать пам'ять згадує як ти літав
в серці птахом ручним як вмовляв як любив як благав...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621484
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2015
автор: Ольга Ратинська