Сила-силенна маячні в моїй Весні
Тиранять душу злого мозку замороччя.
Застібну плащ, схоплюсь за зонт – і кволе «ні»
Моїй розбещеній Весні! Шматує хмари мої в клоччя.
Сила-силенна маячні в моїй Весні:
Сховала дощ, розбила грім, приборкав вітер
Внесла тепло, розсипавши довкола штучні квіти.
Чекаю злив! Молюсь на грім! І навстіж вікна!
І зникне запах твій, мов звір – забава вітру.
Я розгублюсь у маячні, спіткнусь на промені і «ні»,
І закричу те кволе «ні!» своїй Весні! Своїй Весні!
А завтра знов у своїм сні, відчувши дотики рясні,
віддамся я своїй Весні (не в змозі шепотіти «ні…»)
Своїй розбещеній Весні… …
*****
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621695
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2015
автор: Оська