Сумую за тобою дуже,
дуже.
Сумую, що не бачу
вже давно.
Що голос твій не
чую, милий друже,
й за тим, що бути разом
не дано.
У снах з тобою
також розмовляю,
про почуття,
якими я живу,
і нашу зустріч часто
уявляю,
і не соромлюся
того, що я люблю.
Я вірю в те, що
зустріч таки буде.
Можливо ми не
знаємо де саме,
але якщо в душі
вогонь палає,
його не загасити
і вітрами.
Його не викинути
при дорозі,
і не продати
за дешеву копійчину.
Він буде вічно,
тільки треба знати,
що правильно знайшов
собі людину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621703
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2015
автор: Наталія Дим