копита вгрузли у м‘ яку ріллю
з вологих ніздрів білий пар теплився
рука у гриві а в очах люблю
як перед братом став орач обличчям
і як до друга він заговорив
та не словами поглядом гарячим
як би ж нас Бог такими сотворив
то світ оцей такий не ти незрячий
я твої очі сила моя ти
ріллею однією йти довіку
і не одне ще поле перейти
ще стане весен на наш вік без ліку
і мружилась шипшина на гіллі
гарячими краплинами стікала
і мить застигла у грузькій ріллі
і осінь за поля кудись тікала
холодна тінь і паморозь і цвіт
перемішались в переораній траві
і йшла зима щоб полем одсивіти
і таїну сховати в рукаві
2015р. тетяна рибар
фото з інтернету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621763
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2015
автор: isabel