За що ми любимо зорі,
За сяйво вночі, крізь
роки,
Але вони теж згорають,
Не вічні, нажаль, як і ми…
І різне забарвлення мають,
Та чи побачим це ми?
Лиш контури сяйва
плескають,
Нам з вічної висоти…
Так й люди різні,
як зорі,
Живеш з ними поруч
з дня в день,
Та іноді не помічаєш –
Яка в них цвіте акварель.
Червона чи чорна не знаєш,
У посмішці плава любов?
Чи в посмішці зрада грає,
Чи жевріє тихий сон?
А зірки холодні, чи теплі?
До них не торкнутись, не взять,
Та грають вони білим блиском,
На небі, що хоче спать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621768
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2015
автор: Людочек