З'єднала небо із землею
молочна пелена туману.
Гублю́, огорнута імлою,
реальність, падаю в оману.
Туман украв картину світу:
сховав у білий морок звуки,
людей, споруди, барви цвіту,
осінній ліс і поле, й луки,
і сонечко, і кущ драцени...
Химерні контури магічні
в німій завмерли мізансцені
а чи в дрімо́ті летаргічній.
Мов лебідь тихою водою
нечутно плаває по колу,
меланхолійною ходою
чаклун приспав усе довкола...
Ворони крик різкий раптовий,
роздерши марево ілюзій,
полон розрушив загадковий,
з туманних вирвавши колізій.
Ранок, 17.11.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621771
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2015
автор: Світлана Моренець