Велика любов…

Причаїлася  й  заховалася  в  глибині  душі,
Там  так  мріяла  і  все  виділа  -  немов  в  сні.
Там  спокійно  їй  було,  але  жаль,  -  
Що  не  знала  тих  тривог  й  цю  печаль.
Так  жила  вона  й  набиралася  мудрості;
Бо  не  бачила  і  не  знала  ще  -    куди  йти,
Бо  ще  серце  їй  не  кольнуло  в  бік,  розігнавши  кров,
Бо  в  душі  не  пробудилася  ще  її  любов.
А  як  кольне,  вже,  серденько  й  затремтить  
Й  у  очах  сльоза  радості  заблищить,  -
То  буде  вона  веселитися  і  журить
І  тоді  вона  –  дасть  си  вольності  й  буде  жить!...
                                                                                                                     17.11.2015р.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621785
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2015
автор: Мацик