[quote]Можна змиритися з думкою про свою неминучу смерть, але важче прийняти несподівану кончину коханої людини.[/quote]
Останню пісню заспіваю я
І сяду тихо тай заплачу
Почувши щебіт солов'я,
Бо вже життя я не побачу.
Покину матір я свою
Й кохану дівчину, єдину,
Губами сльози я ловлю
І в небо я душею лину.
Прощайте, друзі ви мої,
Прощай і ти, моя родино,
Вже відкурличуть журавлі,
Тоді коли я вас покину.
Не забувайте ви мене,
Не дайте серцю сумувати,
Як у саду калина розцвіте
Я птахою влечу до хати.
16.11.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621796
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2015
автор: Леся Барасюк