Заснуло Літо в стозі сіна,
Чекає сонячного дня.
Та сон і вештання без діла
Дощі й тумани наганя.
Проснулось, з скирти виглядає,
Вдихає аромати трав
І знов ледачо позіхає –
Ось так весь тиждень і пропав.
Та ось поважною ходою
Господар вийшов на поля
І вправно дужою рукою
Всі скирти в двір свій позганяв.
Одразу стрепенулось Літо,
Гайнуло, босе, поміж трав,
Дістало з неба сонця нитку,
І нею День врожай зв’язав.
І потім Літо піт стирало,
Коли збирало всі плоди.
Раділо праці й прославляло
Природи-матінки труди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621835
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.11.2015
автор: Лана Мащенко