*сизокам’яне місто*

сизокам’яне  місто.  твої  плечі  оголені  
прозорою,  чистою  водою,  
втопленою  у  собі.  
продавай  себе,  ліс  зелений,  
за  безцінь  –  осінь  тут.  
я  покришу  твоє  листя  в  безмежжя  -  
поки  сам  не  продамсь.  

загартовані,  причаїлися  –  
люди  знають  цю  часу  міць  –  
стискають  в  очах  найдорожче  –  
втрачене.  

сизокам’яне  місто.  стіни  впадуть.  
я  знаю  того  сина,  що  волів  втекти  –  
безнадійне,  крізь  тіло  –  світло.  
я  знаю  його  наймення  –  я  знаю  
цю  часу  міць.  

на  безвладдя  крокує,  без  потаю  –  тінь.  
я  не  знаю  її  наймення  –  осінь  тут.  
сизокам’яне  місто  
крокує  вслід.  загартовані,  причаїлися  –  
жити.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621840
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2015
автор: Хаген