сизокам’яне місто. твої плечі оголені
прозорою, чистою водою,
втопленою у собі.
продавай себе, ліс зелений,
за безцінь – осінь тут.
я покришу твоє листя в безмежжя -
поки сам не продамсь.
загартовані, причаїлися –
люди знають цю часу міць –
стискають в очах найдорожче –
втрачене.
сизокам’яне місто. стіни впадуть.
я знаю того сина, що волів втекти –
безнадійне, крізь тіло – світло.
я знаю його наймення – я знаю
цю часу міць.
на безвладдя крокує, без потаю – тінь.
я не знаю її наймення – осінь тут.
сизокам’яне місто
крокує вслід. загартовані, причаїлися –
жити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621840
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2015
автор: Хаген