До тебе, до справжнього, знову біжу автострадою,
Бо час єзуїтства до болю! до жаху! набрид.
У подиху Вічності нас, непокорених, вгадую,
Читаючи залпом одвічний любові санскрит.
Життя - незбагненне, туманне, оманливе стрільбище!
Епоха безумства. І зброя в руках у нікчем...
По лезу ти ходиш. Тримайся, коханий! Мені би ще
В тобі розчинившись, відчути пронизливий щем.
До краю цей світ обіднів і пропах дешеви́зною...
Горять у несправжньому вогнищі фібри натхнень!
Прийду тихим сяйвом із неба, своїм тебе визнаю...
Розквітну зорею... Мене дочекайся лишень!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621893
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2015
автор: Уляна Яресько