ВОНА ТЕЖ

ВОНА  ТЕЖ…
Вона  теж,  як  і  ти  ходила  
По  святій  і  прекрасній  землі…
Вона  теж,  як  і  ти  любила  
Чиїсь  очі  закохані  в  млі.

В  квітах  завжди  вона  дрімала  
І  вдихала  квітковий  нектар,
Всіх  прохожих  хвостом  вітала,  
І  з  котами  не  мала  чвар.

Мала  добру  і  ніжну  вдачу,  
І  відвагу  в  гарячій  крові.
Мала  серце  просте  –  собаче,  
Але  душу,  як  людських  дві.

Була  вірна,  і  всіх  любила,  
І  довірлива,  наче  дитя…
Лиш  злі  люди  завжди  говорили,  
Що  немає  із  неї  пуття:      
«Не  породиста,  не  гавкуча,  
Навіть  курку  не  зможе  нагнать.
На  цепу  не  сидить  донька  суча.  
Ну  навіщо  таку  годувать?»

Але  в  очі  глянеш  цій  Жулі  –
Доброти  в  них  на  цілий  світ.
На  образи  свої  і  гулі
Винувато  махав  її  хвіст.

Лиш  один  той  фатальний  випадок,
Коли  трунок  дала  їй  рука,
Хоч  пробачила  б  вона  радо,
Але  вижити  вже  не  змогла.
 
       Аж  п’ять  днів  у  агонії  билась,
Не  поміг  ні  відвар,  ні  куліш.
Тільки  тихо  писком  скулила,
І  благала  очима:  «Скоріш…»
   
         Згасли  очі  її  між  квітів,
І  востаннє  вдихнула  нектар…
Більш  не  буде  з  всіма  дружити,
І  з  котами  не  матиме  чвар…

Плакав  двір  весь  й  маленькі  діти,
І  Покрова  була  дощова…
Схоронили  її  між  квітів,
Що  любила  вона  жива.

Й  невтямки  було,  хто  ж  дав  право
Обривати  життя,  що  дав  Бог,
Прирікати  на  муку  криваву
Ту,  що  душу  мала  за  двох???  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621907
Рубрика: Вірші про тварин
дата надходження 17.11.2015
автор: Oxana Levina