[color="#0015ff"] [i]Когда взошла зелень
и появился плод, тогда
явились и плевелы.[/i]
Матв. 13. 24-30[/color]
схарапуджена тиша
так плаче,
так плаче
в зневірі німій
і
судомно-сліпій:
не янго́лики —
царство корша́че —
кружля маровій.
з’іуджене плем’я
дзвенькотить
срябняками.
марцюють олжища.
нічніється день.
заотар не дріма —
ятаганить,
регоче
з мішень.
— а всепрощення зІйдеться?
буде? —
не буде!
з роз’ятрених душ
скаженіє гроза —
затанцює мечем
у розблудді
де перст указав.
схарапуджена тиша
зіскніє
у вруни —
дощами,
снігами,
внадійливим сном
щоби збіжжя гойдало перлинну
росу…
і без втом…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622052
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.11.2015
автор: *SELENA*