Вікопомне
Як йдете, браття, на Майдан,
Щоб поіменно всіх згадали -
Ось тут стояв на смерть Богдан,
А там Михася відспівали…
Читав „Кавказ“, як Бог, Сергій,
Мов зірочки, палали очі…
Біду наврочив юдо-змій,
У серці біль-вулкан клекоче.
А тут, де в Глобус перехід,
Стогнала зранена дівчина,
Сивий дідок благав навзрид:
Проснись, не спи, моя дитино…
За пащею Лядських воріт
Почили юнаки накриті,
Радів заюшений гаспид,
З дахів смалили паразити.
Із жовто-синім у руці,
Якийсь повстанець гімн співає,
Затиснув майстер олівці,
Звитяжців внукам оживляє.
Я репетую сам не свій:
Славко, прикрийся… Бога ради…
Зніма бойовище Черній
На камеру із барикади…
Я вас молю, владні мужі,
Згадайте, хто вручив вам владу.
Знов прослизнули, як вужі,
Старі гріхи і нищать Раду…
Весніє квіт на мостовій
У сто рядів, аж до готелю…
Співає храм за упокій,
До янголів злітає Стела.
18 листопада 2015 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622084
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.11.2015
автор: Микола Паламарчук