[i]- Не згадуй його! - прокричали всі дні.
- Не згадуй його. - Проблагали і ночі.
- Не згадуй... Не треба... Чому пресумні
Від слізок найкращії оченьки, очі?..
Не згадуй його. Не проси. Не чекай!
Не згадуй цілунки, що меду солодші.
І Боженько вкотре уже не благай,
Щоб ночі самотні хоч краплю коротші.
Не згадуй його, бо давно він не твій,
І твоїм ніколи вже певно не буде.
Чому весь цей світ уже ніби німий?!.
Повітря вдихни ти на повнії груди.
Не згадуй його, бо це тільки обман.
І з часом не буде душа вже кровити.
А ти, допиши свій найкращий роман,
Де смертні як Янголи вміють любити. [/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622135
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2015
автор: Валерій Кець