До брів долоні прикладаю –
побачить щастя свого хоч би тінь.
Уважно й довго споглядаю
далечінь.
Аж раптом чую сміх тихенький –
хтось смикає за полу піджака:
– Куди ти дивишся, дурненький?
Ось же я!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622164
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.11.2015
автор: Віктор Ох