З першим, випавшим снігом,
Втоптаним в криваве багно,
Багряне поле розквітне.
Немов розлите вино,
Буде душа тремтіти.
Серед безкрайіх полів,
Почуєш голос трембіти,
І сотні скошених голів,
Змусять свідомість зомліти.
Та якщо судилося згоріти,
Від прохолоди перших снігів,
То нехай вже яскраво квітне,
І не загубиться серед віків.
18.11.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622240
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.11.2015
автор: Микола Балюра