Хтось, мабуть, розгнівив патлату хвищу.
Обличчям припадає до вікна.
І тарабанить пальцями, і свище –
Згодилась би й сорочка гамівна…
А може, десь біда? І сива хвища –
Єдиний свідок. SOS передає?
Вслухаюсь. До вікна підходжу ближче.
А раптом в цьому здогаді щось є?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622261
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2015
автор: Ніна Багата